Яка біда, підступна і падлюча,

І скільки крутизни хова нутро.

Повзе вона, звиваючись гадючо

До прихистку, який звело добро.

Щоб зненацька боляче вжалити,

Лишаючи то рану, то синця,

Метається, мов звір, несамовито.

Цей атом, незбагненний до кінця.

А думалось: впокорений, слухняний.

Гадалося, служитиме як слід.

Та вибухнув пекельно день весняний

Так, що здригнувсь тривожно всенький світ.

Зів’яв пейзаж, зробивсь таким пасивним,

Вгорнулось місто в незвичайний дим.

І мирний атом, ставши агресивним,

Націлився на села і сади.

«Чорнобиль – скорбота пам’яті людської » - під такою назвою в Землянківській школі відбулася свічка пам’яті для тих, хто 31 рік тому не шкодувавши свого життя рятував людство. Для тих, хто знову запалив світле сонечко, наші серця новим життям, ціною власного…

Тетяна Олександрівна провела заочну мандрівку місцями водночас і слави, і трагедії. Учні спостерігали кадри з відеокліпів про місто Прип’ять до трагедії, сумні кадри після злощасної ночі, та рідкісні записи роботи рятувальників під час аварії. Стримуючи сльози, переживання, за кадрами спостерігали вчителі, ніби ще раз переживаючи трагедію, про яку знають не з розповідей.

Хвилиною мовчання та запаленням свічок традиційно всі учасники заходу пом’янули ліквідаторів аварії, серед яких є і наші земляки. На жаль, їх стає все менше і менше з кожним роком. На 30-річчя аварії творчою групою вчителів був створений стенд «Вони заступили собою людство», де розмістили земляків героїв – ліквідаторів Чорнобильської катастрофи. І цього року нажаль були внесені корективи. Серед полку наших героїв не стало Золотухіна В.В. Сумуємо, скорбимо… А скільки таких рятувальників по всій Україні, по всьому світові… З вуст учнів 6, 7, 9 класів доносилися страшна статистика, наслідки трагедії, подальша доля Чорнобильської АЄС.

Хочеться вірити, що таке лихо більше не повториться ні в яких країнах світу, адже наслідки є катастрофічними для всіх жителів планети.