Всі ми знаємо, що МАМА - найдорожча, найрідніша  людина для кожного. Тільки мама зрозуміє, приголубить, за потребою - насварить, але потім поцілує.

Свої почуття до мам, слова вдячності, теплі та щирі слова висловлювали учні нашої школи рідним ненькам. Твори діток відправили на конкурс до м.Києва. Побажаємо їм успіхів та перемоги.

Ось наші твори:

Для мами

Мамусю, найкраща моя, найрідніша людина. Єдина, хто приголубить, утішить, захистить. Ти співала колискову про котика-воркотика, цілувала ніжно-ніжно, не раз ночами сиділа біля мене хворої і шепотіла: «Моя зів’яла квіточка. Все мине, моє сонечко». А як ти припадала до моїх розбитих колін, коли я впала з велосипеда, як ти цілувала їх. Здавалося, що вмить вони загоїлися і не щеміли від зеленки. Ти своїми лагідними руками, своєю турботою світ робиш кращим. І я була рада, що мама мене любить. Яке це щастя, коли ти є поруч!

Чому ж я завдаю тобі прикрощів за невивчені уроки, подрані черевики, надмірну мою впертість? Тільки на всі оці «чому» ти знаходиш відповіді: не бути мені академіком, взуття зовсім неякісне, впертим був наш дід , а я вдалася в нього. Тому я наче вірю у все сказане тобою, та не дуже себе виправдовую. Мамо! Я так тебе люблю. Ти – найдорожча, справжня і свята. Мамо!

Вишкварок Аліна, учениця 6 класу,

Вчитель-наставник : Потабрик Ганна Іванівна

Мамі

Мамо рідна, спасибі за все,

Що для мене в житті ти зробила.

За ласку, ніжність, серця тепло

Й за те, що мене народила.

За ночі ті, що мене на зорі

В колисці ти колисала.

За колискову чудову твою,

Що душу мою завжди зігрівала.

Мамо рідна, пробач,

Що буваю я неслухняна,

Що буває уроки не хочу вчить.

І тоді я стаю невблаганна.

Мамо мила, пробач,

Що не завжди допомагаю.

Тільки ти не сумуй і не плач,

Бо я дуже тебе поважаю.

Ужищенко Ельвіра, учениця 6 класу

Вчитель-наставник: Потабрик Ганна Іванівна

Матусі

Як маленька пташка до тебе горнуся,

У обійми радо й солодко пірну.

Бо найкраща в світі ти – моя матуся,

І тебе люблю я, єдину,одну.

Я твої долоні притулю до себе,

В тріщинки глибокі з жалем подивлюсь.

Матінко,  матусю,  я сама за тебе

Все роботи вдома швиденько навчусь.

Порадієш щиро, поцілуєш в щічку.

Усмішка засяє на твоїх устах,

Уплетеш у косу розмаїту стрічку.

Приголубиш лагідно ти своє пташа.

Ніжною лебідкою вкутуєш теплом,

Знайдеш море слів відвести тривоги.

Лихим негараздам за нашим вікном

Натякнеш: «Забудьте ви сюди дорогу!»

Матінко, матусю, сонячна, ясна.

Найрідніша в світі на землі людина.

Як би я хотіла, щоб твоя весна

Була непідвладна часовому плину.

Вишкварок Богдана, учениця 6 класу

Вчитель-наставник: Потабрик Ганна Іванівна