Швидко і непомітно промайнуло тепле літечко. Позаду лишились безтурботні дні відпочинку, в яких було все: і сон досхочу, і здерті на асфальті коліна, і незабутній відпочинок на морі, а чи то в бабусі у сусідньому селі.

Тихим кроком підкралась чарівна осінь, а разом з нею і найочікуваніша подія для всіх людей без вийнятку: і для тих, чиї шкільні роки давно позаду, і для тих, чия шкільна пора в самому розпалі, а надто для тих, хто в ці першовересневі дні вперше відкриє двері в чудову країну знань. Бо школа – це унікальне явище в житті кожної людини: спочатку нас, маленьких,  ведуть до школи батьки, потім ми, вже дорослі, ведемо до школи своїх дітей, а ставши бабусями та дідусями спостерігаємо, як наші діти ведуть до школи наших онучат… Школа – це місце, де живе вічна молодість, де людина вчиться переборювати перші життєві труднощі, де знаходить справжніх друзів і куди весь час хоче повернутись: в дитинство.

Сьогодніше свято Першого дзвоника в нашій рідній Землянківській загальноосвітній школі I-III ступенів імені народної артистки України, Героя України Р.П.Кириченко вкотре показало, наскільки всі жителі нашого села небайдужі до шкільного життя, адже на святі у сільському будинку культури не було вільних місць.

Що ж приваблює їх у нашій школі? Часто у погано обізнаних людей, складається хибне уявлення про сільські школи. Жодного разу не відвідавши їх, роблять заочні висновки: раз школа сільська, мало діток – то це ніщо інше, як «хата - мазанка», де невиховані діти, тай вчителі мало не «самоучки». Наша Землянківська школа може розвінчати всі ці міфи: добротне, креативне із любов’ю оздоблене приміщення, яке для нас є святинею, храмом не лише науки, а й взаємоповаги, довіри, підтримки, джерелом, з якого черпаємо любов до рідної землі, до традицій свого народу, вчимося бути гідними особистостями, добрими, щедрими та щирими людьми. З року в рік сотню сільських  шкіл, і наша  - не вийняток, борються за своє місце під сонцем, всіляко руйнуючи всі стереотипи, доводимо: в маленьких сільських школах надзвичайно талановиті діти, які варті того ж, що і діти у великих містах та селищах. Бо в маленькій школі кожна дитина – це скарб, незамінний гвинтик у складному механізмі, без якого він не працюватиме.

Як приємно, коли читаєш подив в очах суддів на різноманітних конкурсах: «Як таке може бути: школа в якій кілька десятків учнів – і раптом перше місце?..» Бо молодці! Бо стараються! Бо відчувають та розуміють, як багато від них залежить, бо такі у них вчителі! Ми гордимось нашими дітками, а ще віримо, що не підводимо ні нашу Берегиню Раїсу Кириченко, ні людей, які повсякчас нам допомагають, вірять в нас – і це додає нам сил.

Родзинкою села в нашому житті завжди, а надто в останні роки, є шкільні свята. Цей першовересень не став вийнятком, бо це – не звичайна шкільна лінійка, де все по шаблону, а ціле дійство – з піснями, танцями, гумором, подарунками.

Цього року наша шкільна родина поповнилася аж вісьмома учнями – щедрими були лелеки шість років тому. Їх виступ викликав щирі усмішки глядачів, адже вони такі ще безпосередні, кумедні. А ще наші першачки завдяки клопотанням сільського голови Андрія Вікторовича Черепа в дарунок до Першого вересня одержали новенькі одномісні парти зі стільцями та сучасну інтерактивну дошку, та ще цілу купу необхідних шкільних речей від народного депутата Костянтина Валентиновича Жеваго та агрофірми «Землянки».

Приємно розпочинати навчальний рік у гарно відремонтованому приміщенні. Велика подяка за це нашим постійним друзям та надійним помічникам: сільському голові Андрію Вікторовичу Черепу та директору СФГ «Граніт» Михайлу Миколайовичу Лопушенку.

Хай у цьому році творча наснага не залишає нашу дружню шкільну родину, хай підкоряться нові вершини, здобудуться нові перемоги. Хай нас мало, але ми – живемо! Вистоїмо! А всіх, від кого залежить наше майбутнє задумаються, переглянуть своє ставлення і приєднаються до наших лав, до людей, яким не байдужі наші діти, їх щасливе дитинство в Своїй, Рідній школі, своєму селі, біля мами  і тата.

Зі стартом усіх нас!